Мені 32 роки. Я з сім’єю жив у Маріуполі. Ми не встигли виїхати в перші дні війни, тому довелося упродовж місяця ховатися від обстрілів у підвалах. У нас була мінімальна кількість їжі. Я вдячний людям, які нам допомагали.

У кінці березня з’явилася можливість виїхати. Я попросив сусіда, щоб він вивіз нас у Мелекіне. Звідти ми поїхали в Бердянськ, а потім – у Запоріжжя. Зараз живемо в Кременчуці.

Переможемо у війні – і все буде добре. Сподіваюся, що зможемо купити квартиру.