Я мешканка міста Попасної Луганської області. Ми жили на лінії зіткнення з 2014 року. У 2022 році ми дізналися про війну зі ЗМІ. Пішли на роботу, і там цю новину обговорювали. Ми були в місті, бо думали, що це триватиме недовго. Але коли кількість обстрілів стала збільшуватися, ми виїхали за межі міста, недалеко. Чекали там, що все закінчиться. А 7 квітня виїхали в Дніпро, знайшли собі помешкання і там жили. Ми міняли міста неодноразово. Зараз проживаємо у Фастові.

Мене шокує, як можна почати таку агресію проти людей і вбивати їх. 

Негативно вплинула війна на мою сім’ю. Ми досі не можемо зрозуміти, що нам робити далі. Немає жодної стабільності. Ми не знаємо, коли це все закінчиться, і чи повернемося ми колись додому. Наразі ми самі зі своїми проблемами. Зароби на житло сам, оплати його і виживи також сам. 

У мене двоє дітей, яких треба підтримувати, потрібно працювати. І завдяки тому, що є діти, я справлюся з депресією.

Ми сподіваємося, що повернемося до мирного життя і буде наша держава про нас піклуватися.