Пупко Василина, учениця 9 класу Гімназії імені родини Луговських міста Червонограда Львівської області
Вчитель, що надихнув на написання есе - Косів Василь Васильович
Чому бути українкою - це моя суперсила
Пишаюся тим, що я українка, і ціную свою національну ідентичність та свій патріотизм. Адже патріотизм, на мою думку, є тією суперсилою, яка зберегла мою націю упродовж віків.
Для мене, учениці Гімназії імені родини Луговських, є взірцями наші небесні покровителі – Наталя Луговська, її син Юрій і зять Олексій.
Біографія кожного з них до 2014 року - це життя звичайної мами, сина і зятя в родині, але напад росії на Україну пробудив в них таку українську суперсилу, яка віками жила в нашому народі, незважаючи на всі намагання наших окупантів, які називали нас нацією, яка завжди терпіла і плакала. Ще з давніх-давен на наших землях жив дух воїна, який був і серед жінок, і серед чоловіків. Двадцятирічний Юрій Луговський добровольцем пішов на війну, успішно воював у батальйоні «Донбас», а потім у легендарному «Азові». Був одним з найкращих снайперів Національної гвардії з позивним «Баррет» і, як справжній солдат ,загинув у бою в березні 2018 року в Приазов’ї.
Його мама, пані Наталя, втративши сина, приєдналася до «Азову», де працювала психологом, бо після втрати Юри його побратими стали її синами. Солдати «Азову» навіть так її і називали «Мама Наталя». Туди ж, в «Азов», із Прикордонної служби перевівся захищати Україну в приазовських степах і зять Олексій Ластович.
З перших годин повномасштабного вторгнення, у лютому 2024 року, «Азов» захищав Маріуполь і в рядах оборонців стояли наші герої . На жаль, спочатку в бою поліг Олексій, а згодом під час бомбардування «Азовсталі» загинула пані Наталя. Донька пані Наталі, Тетяна Ластович, вирвалася з оточеного Маріуполя і вже після смерті мами і чоловіка народила хлопчика, якого назвали Іллею.
Так на прикладі цієї родини можна показати історію нашого народу. Сотні років нас намагались знищити. Війни, Голодомор, репресії,русифікація. Ми мали зникнути, але ми вижили, ми відродилися. Ми втратили мільйони, але дух предків, сила українця-воїна відродили нашу націю.
Ми показали, що незважаючи на те, чи чоловік ти чи жінка, ти українець, у тобі є суперсила, яка вражає світ, яка дозволяє нам зберегтися як нація. З першого дня війни я допомагаю нашим захисникам.
Ми в гімназії проводимо ярмарки, виручені кошти передаємо на закупівлю потрібних речей для випускників, що зараз на фронті, я виступала перед солдатами нашої частини, виготовляла обереги, які зараз захищають наших воїнів.
Я розумію, що війна триватиме ще довго, що тисячі героїв покладуть своє життя, тисячі будуть каліками, але ми вистоїмо, ми відродимося, ми зробимо свою країну такою, про яку мріяли наші предки, наші герої і в якій захочуть жити наші діти і внуки ,бо ми любимо цю землю. Бо ми – українці . І в цьому наша суперсила.
