Ярослав Дяденчук, 9 клас
Борщівська гімназія Малолюбашанської сільської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Ступницька Людмила Олександрівна

Конкурс есе на тему «1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів — відносно великий проміжок часу. За 1000 днів людство здатне створити нову технологічну революцію і повністю змінити уявлення про світ, віруси ж здатні зазнати безліч мутацій, адаптуватися до нових умов і спричинити нову пандемію або стати меншою загрозою для людей через нові вакцини. Що цікаво, тільки через 1000 днів екосистема землі почне відновлюватися після настання ядерної зими. Ось такий великий проміжок ці «тисяча днів». Ніхто так як українці це зараз  не розуміють, бо з настанням повномасштабного вторгнення  люди пережили багато жахливих подій, змінили свою свідомість і пізнали всі жахи у перший же місяць початку війни, протяжність якого вже доходить до відмітки «1000 днів». Хто ж знав, що так багато станеться в один ранок — 24 лютого 2022 року? Це не було несподіванкою, бо про загрозу початку війни було вже відомо 16 лютого, у той день було видано наказ про створення державного свята — Дня єднання. Так, саме слово «єднання» стало головним атрибутом свята, бо єднання — це те, що допомагає переживати будь-які війни та інші трагедії.

Всі добре це розуміли і знали, що це той час, коли потрібно об’єднати всі зусилля, щоб перемогти у війні, яка вже насувалася на наш рідний край. Це і є основною причиною, чому ми пережили останні 1000 днів і в майбутньому допоможе перемогти сили загарбника.

Що ж сталося за цей період? Чому він став настільки нестерпно довгим у нашій свідомості? З історії нам відомо, що війни впливають на свідомість людей, мають великі руйнівні сили та багато втрат. Ця ж війна так само вплинула на свідомість українців, зруйнувала безліч міст та сіл, що майоріли життям, і забрала життя тисячі людей  як цивільних, так і наших воїнів. Українці усвідомили, наскільки є цінним все українське і ворожим все російське. Загострилося мовне питання, адже багато хто усвідомлює, що за рідну мову, народ та державу ставлять на кін своє життя наші захисники. Свою діяльність почали різні волонтерські організації, що у великих масштабах підтримують бойовий фронт. У збройні сили вступили не лише особи чоловічої статі, а й багато жінок, які проявили свій патріотизм  і здобули багато досягнень. Все це та багато іншого є результатом єднання.

Безумовно, всі чекають на перемогу та працюють в повній силі для швидкого завершення. Це очікування все більше виснажує і бентежить кожну душу українця, адже кожен щиро вірить у перемогу та в те, що рідна людина повернеться додому.

Наш історичний ворог, що протягом кількох століть не давав спокою Україні та багатьом іншим країнам, знову напав на державу, що жила своїм мирним життям. Ми мали свої плани та мрії, але,  на жаль, їх знищила росія. Я горджуся, що ми даємо відсіч росії, яка чисельно переважає Україну, і  що за нашими подвигами слідкують та підтримують нас всі цивілізовані країни. Таким чином ми продемонстрували свою волелюбність, патріотизм та нездоланність духу. Вірю, що для нащадків це буде прикладом про черговий героїзм українського народу і вони будуть знати ціну миру — життя воїнів, яке вони віддали заради майбутнього нації.

Сподіваюся, після війни російські імперіалістичні настрої більше не будуть завдавати шкоди жодній країні і у світі буде панувати омріяний мир. Адже загарбницьким війнам немає місця у цьому цивілізованому світі. Бо війна завжди несе за собою біди.

Війна — це складне випробування, що випало на долю нашої Батьківщини . Українці вкотре мають захищати свою державу від нападу. Ми вдячні нашим воїнам, волонтерам та всім, хто допомагає нам наблизитися до Перемоги. Війна змусила замислитися над такими, на перший погляд, простими речами, як мир, безпека та цінність життя. Нехай цей досвід стане уроком для всього людства, щоб такі трагедії ніколи не повторювалися. Цінуймо кожну мить життя та кожен прожитий нами день. Пам’ять про наших Героїв назавжди залишиться в наших серцях!