Пазинич Дарія, 9 клас, Олександрівський ліцей Попельнастівської сільської ради Олександрійського району  Кіровоградської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кандейкіна Мальвіна Юліанівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Незалежно віку чи соціального статусу, кожному з нас потрібно мати наставника, який допомагатиме розвивати в нас найкращі якості особистості. Особливо зараз, коли війна є надзвичайно важким випробування для всіх. Поступово ми звикаємо та адаптуємось до нових реалій, але відчуття постійної тривоги нікуди не зникає. Щоб допомоги нам в школі зберегти психологічну рівновагу та не втратити надію на світле майбутнє, ми з нашим класним керівником, Кандейкіною Мальвіною Юліанівною, регулярно обговорюємо  нагальні проблеми та шукаємо способи їх розв'язання.

З впевненістю можу стверджувати, нашому класу дуже пощастило, ми маємо найкращого педагога в світі, бо цей вчитель надзвичайно мудра та творча людина.

Вона в ідеалі знає свої предмети, досконало володіє термінами і поняттями, завжди знаходить нестандартні і цікаві методи навчання, які захоплюють та підтримують інтерес класу до навчання. Мальвіна Юліанівна вміє розповісти про складні речі такою доступною мовою, що одразу все стає зрозумілим. Такий підхід допомагає нам запам’ятовувати і розуміти нову інформацію, а не тільки писати в зошиті. А ще, цей вчитель, завжди має декілька ідей, які можна використовувати для створення атмосфери поваги та взаєморозуміння в класі. Вона вміє заохотити нас виражати свої думки та почуття і вчить ефективним способам управління своїми емоціями, завжди підтримує нас і вірить в наші можливості. Юліанівна постійно каже нам, що ми здатні на більше, і це надихає на досягнення нових висот.

Вона вчить не боятися повітряних сирен, вірити в себе і ППО. Навчає не боятися помилок, бо кожна помилка – це шлях до самовдосконалення. Саме завдяки їй, я вже не реагую на панічні атаки під час повномасштабних тривог.

Мальвіна Юліанівна, не просто вчитель хімії та біології, вона навчає нас бути кращими людьми. Вона надихає нас радіти життю, бути відкритими та творчими, завжди досягати поставлених цілей та не здається навіть перед найважчими завданнями.  Ця людина має багато особливих рис, вона хороший класний керівник, дуже вміло і оригінально передає нам свої знання, дбає про нас, як про своїх власних дітей. Наша Юліанівна дуже принципова, навіть, іноді буває суровою, але не зважаючи на це вона мій улюблений вчитель, бо володіє здатністю пояснювати складні речі просто і доступно, використовуючи приклади з реального життя.

Це допомагає мені швидше розуміти і запам’ятовувати нову інформацію. Я щиро вдячна їй за це, оскільки мені це дозволяє розвивати свої знання.

Мій досвід з Мальвіною Юліанівною є незабутнім. Цей наставник має одну з найбільших особливостей мого улюбленого вчителя – її зацікавленість у кожному учні. Вона дбає про нашу індивідуальність, завжди готова допомогти, якщо щось не розуміємо з тематичного матеріалу.

Одного разу вона запропонувала мені прийняти участь у обласному конкурсі Малої академії Наук України в секції біологія людини. Тема досить актуальна "Дослідження пливу фізичної підготовки на працездатність старшокласників на уроках фізичної культури", і я погодилася. Мальвіна Юліанівна щодня виділяла час для індивідуальних консультацій і допомагала мені в підготовці проєкту.

Відповідаючи на мої запитання, пояснювала матеріал, надихала мене бути кращою версією себе. Це допомогло мені розвиватися і отримувати максимальні результати в процесі.

Нестандартні методи роботи роблять цю людину неперевершеною вчителькою. Я сердечно вдячна їй за все, що вона зробила для мене і моїх однокласників. Від не давна, я вже не боюся виступати публічно, навпаки, намагаюся брати участь у різних конкурсах і презентаціях. Моя вчителька завжди мала значний вплив на моє навчання і вміла прислухатися до моїх проблем, використовувала доступний спосіб спілкування, іноді деякі блоки нашого проєкту ми обговорювали по відеозв'язку, а за відсутності світла, спілкувалися по телефону.

Юліанівна поставила перед нами високі вимоги, але завжди підтримувала мене і це допомогло мені розвиватися як особистості та досягати нових вершин.

Процес захисту постера і науково-дослідницької роботи під час конференції МАН став для мене справжнім викликом, я відчула психологічну напругу, яка проявилася стресом, адже цей досвід був для мене першим. У складні часи, коли в країні панує атмосфера страху і тривоги, навіть дорослим важко справлятися зі своїми емоціями. Мій куратор теж хвилювалася за мій виступ. Страх, тривога, невпевненість – це природні реакції на невідомість і кризові обставини. В учнів ці емоції можуть бути сильними, адже ми ще не маємо практичного досвіду і навичок для їхнього регулювання.

Зазвичай, конкурси спрямовані на оцінювання знань, умінь і когнітивних здібностей. Але, як показує практика, змагання – це серйозне випробування та стресова ситуація.

Постає питання, чи варто приймати участь? На мою думку, в ході різноманітних змагань учні набувають досвід перемог і поразок. В результаті такої діяльності ми формуємо власне уявлення про власні можливості. Перемога підвищує самооцінку, сприяє підвищенню інтересу до досліджуваного предмета. Однак, якщо намічені результати не були досягнуті, то самооцінка занижується. Це цілком нормально, бо відбувається природний процес.

На жаль, я не посіла призового місця в конкурсі МАН, але на власному досвіді зрозуміла, невдача не привід сильно засмучуватися і вважати себе невдахою. Розцінюю це як набутий досвід!

Підвищенню моєї  самооцінки сприяло усвідомлення того, що я наважилася і взяла участь в такому серйозному заході. Мій куратор дав мені усвідомити, що яскравість перемог і гіркота поразок можуть стати додатковим мотивом для продовження занять за обраним видом діяльності, бажання довести самому собі свою перевагу, а в подальшому може стати визначальним фактором у професійній кар’єрі. Я знаю, що 80% високих людських досягнень відбувається завдяки «емоційному» інтелекту. З підтримкою Мальвіни Юліанівни, я виробила в собі самомотивацію, стійкість до розчарувань і  контроль над власним емоційним станом.

Вплив цього вчителя, особисто на мене, неоціненний, і я буду завжди пам’ятати її, як одну з найкращих педагогів нашої школи.

Ми маємо усвідомити, кожна дія має наслідки, помилятися  – цілком природно. Дуже важливо, щоб у тяжкі моменти нашого життя, поряд з кожним із нас, опинилася людина, яка дасть справжню силу допомоги, і переконає, що помилка – це показник того, над чим ще потрібно працювати, а не ознака провалу.

Слід пам'ятати, індивідум, який боїться помилитися, не зможе будувати гіпотези і застосовувати критичне мислення.

Тож, рекомендую, спонукайте проявляти емоції під час проєктної роботи, експериментуйте зі способами впоратися з розчаруваннями, і тоді відчується полегшення, яке перетвориться у досвід.