Костюк Тимур, 9 клас, Олександрівський ліцей Попельнастівської сільської ради Олександрійського району  Кіровоградської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кодак Вікторія Юріївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Найстрашніше випробування для людства – ВІЙНА. Вона змінює долі, стирає з карти міста і села, зупиняє плин час. Проте саме в ці моменти з пітьми з’являється світло — допомога, яка доводить: навіть у найтемніші часи люди залишаються людьми. Коли над головою свистять снаряди, коли дім перетворюється на руїну, людина найбільше потребує підтримки. І тоді з’являється вона - допомога. Волонтери, які везуть хліб і ліки під обстрілами. Медики, які рятують життя у підвалах лікарень. Діти, які малюють листівки для солдатів. Незнайомці, які відкривають двері власних домівок для біженців.

Це не просто добрі справи. Це - спротив. Допомога - це спосіб сказати: ми не зламаємось. Це мова серця, яку розуміє кожен. У світі, де війна прагне розділити, допомога об'єднує. Вона повертає віру. Віру в людей, у добро, у перемогу.

Для України війна стала трагедією, яка розкрила справжню силу допомоги всієї нації. Те, що здавалося неможливим - стало реальністю: українці об'єдналися, незалежно від мови, віку чи професії. Допомога перестала бути просто жестом - вона стала способом життя кожного українця. Майже в кожному місті, селі, в кожній родині - свій фронт, свій внесок у спільну боротьбу. Люди готують смачні страви для наших захисників, збирають бляшанки для виготовлення окопних свічок, влаштовують ярмарки і аукціони в підтримку ЗСУ.

Страшна подія, змінила долю України назавжди. З країни, яку світ часто не помічав, наша держава перетворилась на символ незламності. Її голос звучить впевнено, її народ - приклад гідності і сили.

Допомога під час війни стала основою нової української єдності. І саме це - найбільша перемога, яка ще раз доводить: майбутнє творять не тільки герої на передовій, а й ті, хто допомагає. Мій тато воює за нашу незалежність, він мій Герой. Моя мама, чекаючи батька з перемогою, постійно готує для батькової бригади смачну домашню їжу. Вона теж наш герой! Я та моя молодша сестра, ми також герої, бо не здалися, не впали у відчай, а щодня вчимося, щоб гарно закінчити школу і стати надійними відбудовувачами нашої країни. Ми - діти війни, герої, майбутнє України!

Наші вчителі – герої, бо незважаючи на повномасштабні тривоги та постійні ракетні атаки, вони вчать нас бути стійкими до ситуацій.           

Статтею 53 Конституції України гарантоване право на освіту, наші вчителі гідно створили умови для доступу до освіти, ніхто з наших учнів не обмежений у праві на її здобуття, ми навчаємо в бомбосховищі і віримо, незабаром настане мир і ми повернемося до такого ж життя, як було до 2022 року.

На мою думку, сила допомоги полягає в тому, щоб дати людині відчути свою значущість, відчути, що її проблеми не залишаються непоміченими. Завдяки нашій силі ми щодня здобуваємо впевненість і бажання діяти і змінювати своє життя.

Ця подія вчить мене, що справжня сила допомоги полягає не лише в тому, щоб дати щось матеріальне, а й у тому, щоб бути поруч, навчати, слухати й підтримувати. Підтримка і увага змінюють не лише долю однієї людини, а й впливають на те, як ми сприймаємо своє оточення та майбутнє. Адже, навіть найменші прояви доброти й турботи мають неймовірну силу, яка здатні змінити все.

Сила допомоги не лише змінює життя інших, але й трансформує нас самих. Вона дарує відчуття єдності, впевненості та усвідомлення, що ми не самотні у цьому світі. Іноді саме допомога іншим стає тією подією, яка змінює все.

Я вірю, вже зовсім скоро ми згадуватимемо про ці страшні часи, і дякуватимемо тим, хто не здався, вистояв заради нас.