Лесковець Вікторія, учениця 9 класу Глиннівського ліцею

Вчитель, що надихнув на написання есе - Колодич Світлана Миколаївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я українка! І цим все сказано. Я українка не лише за національністю. Я українка в душі, в пісні, в мелодії мого серця, в думках, у мріях. Я українка не лише тому, що я живу в Україні, а тому, що Україна живе в мені.

Я пишаюся тим, що я українка. Чому? Тому що все, чим я дихаю і чим живу – це моя рідна Батьківщина.

Бо тут я народилася, тут вперше я зробила свої кроки, тут чути гучний спів птахів, тут видніють милі простори широких ланів, тут ростуть у житах волошки, тут макові і соняшникові поля і безліч того, що затамовує подих і зачаровує зір. Я пишаюся тим, що я українка навіть просто тому, що тут звучить мелодія української пісні, мамина колискова.

Вечорами чути веселий дзвінкий сміх та гомін дівчат і хлопців. Зранку приємно вдихати аромат свіжоскошеної трави. А в домівках завжди тепло, пахне свіжим хлібом з золотавою скоринкою, що тільки-но мама дістала з печі, і українським борщем.

Українська нація – незламна духом і сильна в волі. Саме так. Незламна. Гостра потреба боротися за справедливість – це наше кредо. Наша віра, наш дух свободи – це наша честь. Хай там як би не старалися вороги стерти з лиця землі український дух, але їм це не вдасться. Ми сильні. Ми суперсильні!

Наша сила в материнських сльозах та безсонних ночах батьків… Наша сила в невимовних душевних ранах матерів-одиначок… Наша сила в голосних риданнях та тихому схлипуванні маленьких дітей… Це надихає боротися. Боротися до кінця. Боротися за нас, за наше життя.

Ми маємо право жити! І ми будемо жити! Попри все. Боротися за мир, за єдність, за досконалість, за все, що нас зріднить – це наша мета. І ми будемо боротися, не дивлячись ні на які погрози. Я вірю в нас! Я вірю, що ми – НАРОД! Сильний, могутній, великий, незламний і непереможний народ!

Я впевнена, що перемога за нами. Я вірю. Знаю, що не всі можуть брати зброю в руки. Знаю, що не всі можуть воювати. Але підтримати, допомогти може кожен українець.

Я молюся за перемогу. Вірю в силу молитви. Вірю, що Бог бачить і чує материнські сльози… Вірю, що Бог сильний зберегти життя кожному солдату на полі бою…Можливо те, що я молюся, мало допоможе для перемоги. Але разом – ми сила.

Ми одна сім’я. Ми діти однієї матінки України.

Тому разом збираємо кошти для військових на потреби і на лікування для поранених, разом готуємо їжу, щоб хоч якось зміцнити їхню силу, і щоб вони відчули запах домівки і тепло людських сердець.

 ….І молимося теж разом…

Господи! Захисти і збережи життя солдатів!

Помилуй, зглянься над українським народом!

Допоможи і врятуй нашу Україну!

Благаємо Тебе!

Ми Твої діти!

Не залишай нас!