Дружина Олександра Петровича через війну стала інвалідом. Їхній дім зруйновано снарядами. З першого дня обстрілів сім’ї довелося ховатися у погребі.
Вони втратили сина і, коли поїхали з дружиною на його могилу, потрапили під обстріл. «Хотіли полити квіти на могилі сина і тут обстріляли кладовище! Ми попадали. Валялися на землі – я, дружина та ще один чоловік. Кулі летіли над нами. А коли ми машиною їхали, повз нас снаряди летіли».
Регулярні бомбардування залишили безліч зруйнованих будинків, люди поїхали в пошуках кращого життя.
