«Ми хрестилися та молилися щодня»

У 2014 році ми ховалися, де могли, як могли. Летіло... на городі на моєму було, і як раз на мій день народження, ніколи не забуду. Із другого на третє вересня через наш дах летіли снаряди. Це треба було тільки бачити! Лягали на землю, ми ховалися. Світла не було, сиділи в темряві. Свічок у магазині не було. Шукали шматочки десь вдома по кутках. У мене через це чоловік помер, стався інфаркт.

Я раніше була листоношею, пропрацювала 14 років без перерви. У нас раніше стільки було пенсіонерів, осіб 200. Зараз, якщо людей 70 залишилося, то добре. Мруть усі, як мухи після цієї війни. Ось це вони стрес перенесли! Я співчуваю всім, у кого бабусі, дідусі померли.

Під час бойових дій ми боялися, щоб наші хати і нас не підірвало. Тьху-тьху, Бог милував, наш будинок не постраждав. Хрестилися і молилися кожного дня.

Ми сиділи тут і нікуди не виїжджали. Вода у нас є та гроші. Світ не без добрих людей, допомагають. Знають, що я стільки років пропрацювала листоношею і влітку, і взимку. Допомагають, спасибі їм, дай Бог здоров’я.

Зараз бої, тому в безпеці себе не відчуваємо. Мріємо, щоб все було тихо, мирно, без хвороб.

Шкода, що зараз кордони закриті, і я не можу поїхати до дітей, спілкуємося тільки по телефону або скайпу.