Коли мені було десь шість-сім років, у нас сильно стріляли. Ми поїхали до бабусі, були в неї тиждень.

Коли починалася стрілянина, усі йшли до підвалу.

На той момент ми з сестрою були маленькі й не розуміли, що це було страшно. Нам було весело, а батьки за нас дуже переживали.

Ми раді, що все закінчилося і більше не повторювалося.