Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Ірина Петрівна Небилиця

«Ми й зараз почуваємося дуже насторожено. Сидимо, як на пороховій бочці»

переглядів: 557

І до війни, і у війну тут мешкала, у селищі Миронівському. Вже багато років. Діти у мене тут виросли.

Чоловік мій водієм все життя пропрацював. А потім потрапив під скорочення і пішов до садка дитячим сторожем. І там бандити напали на нього, сильно побили. Він довго лікувався, потім втратив пам'ять, пішов із дому і зник безвісти. Я залишилась одна. Це було ще до війни, 2004-го чи 2005 року. Загубився – шукали, у розшук подавала, та так і не знайшли. Бандитів посадили.

Коли почали сильно бомбити, ми в підвалі ховалися. Потім я поїхала до Артемівська, потім взагалі виїхала, дев'ять місяців жила за межами України. Потім повернулась. У будинку вікна було вибито, все вставляла. Зараз живу сама... Тяжкий стан, але, напевно, у всіх так, не тільки в мене.

Ми й зараз почуваємось дуже насторожено, сидимо, як на пороховій бочці. Про все б забути і жити, як раніше. Найголовніше – щоб знову був мир.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Миронівський Текст Історії мирних жінки переїзд зруйновано або пошкоджено житло обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення здоров'я
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій