Мені 75 років. Я живу в місті Слов'янську Донецької області. Двоє синів мешкають окремо. 2022 рік був страшний. Усього не хватало. Магазини були зачинені. Нині вже трохи легше.

Шокував розгром нашого міста. Стільки знайомих загинуло! Мій син став інвалідом. Переніс інсульт. Я зараз біля нього періодично чергую.

Звичайно, люди стали дружнішими. Одне одному допомагали. Старалися, щоб квартири тих, хто виїхав, були в порядку. Ми туди ходили і квіти поливати, і наглядати. 

Від нас ходив автобус евакуаційний. Ми на нього сіли і доїхали до якогось міста. Там пересіли на потяг та евакуювалися до Дніпра. А звідти вже їхали іншим потягом. 

Хочеться бачити країну хоча б такою, яка вона була – дружною. І щоб людям було де працювати.