«Якщо не стріляють, ми біжимо до городу, щоб хоч щось посадити, а починається обстріл – тікаємо до підвалу. Життя у нас зараз невеселе, але виживати треба», – розповідає Ірина. Найважче було влітку 2022 року, обстріли не вщухав ні на хвилину. Нині вже люди звикли жити у постійній напрузі. Найбільше мріють про мирне життя, яке було в них раніше.