«Коли починалися обстріли, то ми бігали до бомбосховища. Якщо не встигали спуститися – ховалися у ванній кімнаті. Про всі небезпеки нас попереджала кішка. Вона відчувала, що буде гучно, і починала нервувати і ховатися», – згадує про виживання у Бахмуті Євгенія. Про місто в неї залишилися лише найприємніші спогади, хоч рідний будинок вже давно зруйнований російськими снарядами.