«Ми щодня чуємо вибухи»

Я педагог із 50-річним стажем. Вчила дітей математики, а на пенсії вивчаю теорію ймовірностей. Але навіть для мене, досвідченого математика, похід у магазин – непросте завдання. Ціни в селищах на лінії розмежування вищі, ніж у мирних містах. Моєї пенсії вистачає лише на кілька грамів ковбаси – і все. А мені потрібно годувати й лікувати сина-інваліда.

12 років тому він пошкодив хребет, відмовили ноги, а тепер ще й гангрена. Миколі пенсію не платять, хоча як переселенець він оформив усі документи. До мене переїхав, рятуючись від військових дій у Горлівці. Але й тут щодня чує вибухи. Повернутися додому не може. Один у квартирі на дев’ятому поверсі він не виживе.