Історії, які ви нам довірили
Ми живемо в селищі Андріївка, колишній Тельманівський район. Ми жили добре, спілкувалися, їздили один до одного. Звісно, ходили автобуси і потяги. У нас усе було, на пенсію можна було прожити й не заглядати в куточок, щоб вишкрібати останнє.
До чотирнадцятого року, я вважаю, у нас було хороше життя. Щоб там не говорили, це думка моя і моєї сім’ї. Ми могли в Росію і всюди поїхати, тому що в мене там проживає багато родичів.
Як ми живемо? Ми ледве зводимо кінці з кінцями. Як можна прожити на 1700 гривень? Пенсія за інвалідністю, друга група. Я можу прожити на свою пенсію? У мене двоє неповнолітніх дітей, чоловік помер. Я отримую копійки по втраті годувальника.
Ми топимо дровами, газу немає. У нас у селищі в криницях немає води. Ми вклоняємося, мало не на колінах стоїмо перед тими, у кого вона є. Але не всі люди дозволяють набирати воду.
Інші історії
