Я тут народилася і весь час проживаю, нікуди не виїжджала. Крім сина, у мене нікого немає. Мама, тато та брат померли. 23 роки я пропрацювала на заводі, але з 45 років на пенсії, хворію.
Я добре пам'ятаю, як у нас почалася війна. Ми обладнали підвал під будинком, це жахливо. Ночами нам не довелося там перебувати, але першого дня обстрілів ми дивилися, як у небі летять снаряди, і не знали, що буде далі.
Із продуктами перебоїв не було. Я ходжу до молитовного будинку, нам допомагала церква. Постійно отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Син із мамою теж отримували. Вона грала дуже велику роль для всіх, ми завжди були їй раді.