У 2014 році ми поїхали до Дніпропетровської області. Я там народила, і ми приїхали сюди, дитина пішла до садка, я влаштувалася на роботу. Нам допомагали багато благодійних фондів і їжею, і грошима. Дитина вже ходить до школи, я працюю в магазині, тому ми не скаржимося.

Ми приїжджали у гості до батьків, але на постійне місце проживання приїхали у 2015 році. Повернулися до порожнього міста, багато людей поїхали. До війни ми мали багато цікавих місць, куди можна було піти з дитиною, працювали гуртки. Зараз потихеньку все повертається.

У нашому будинку було вибито вікна, але завдяки гуманітарній допомозі ми їх вставили.

Мрію, щоб над головою було мирне небо та дітки не хворіли, бо обстріл негативно позначається на нашому здоров'ї.