Я з Первомайська. Ми з двома доньками, чоловіком та мамою поїхали звідти ще у 2014 році і тепер живемо у місті Золоте. Наш переїзд відбувався довго. Спочатку ми поїхали до Білорусі, три роки жили там. Я дуже любила своє місто, наше життя, друзів. А тепер втратили всі, залишилися без квартири, друзі та знайомі роз'їхалися.

Коли ми виїжджали, наші доньки були малі. Сиділи в льоху разом із ними. Я дуже боялася, що ми не встигнемо добігти до льоху і сховатися. Дуже страшно, коли в тебе змінюється життя, а ти не знаєш, що робити і як далі жити.

Добре запам'ятався день, коли сильно бомбили. Ми найняли машину, і коли їхали, за нами стріляли. Було дуже страшно, бо це відбувалось в полі. Ми не знали, доїдемо чи ні.

Досі чуємо, як далеко стріляють. Але вже не так, як раніше, звикли.

Фонд Ріната Ахметова надавав нам допомогу, моя мама та молодша дочка отримували продуктові набори. Це нас підтримувало. Від інших фондів нічого не отримували.