Мені 51 рік. У мене є чоловік, син, свекруха. Ми жили в селі Новокарлівка Пологівського району Запорізької області. Працювали на залізниці. Наше село потрапило в окупацію десятого березня. Російські військові поселилися у школі, медпункті та на залізничній станції. Замінували село. Попередили, де міни, щоб ми не ходили туди. У першу ніч війни було бомбардування. Будинок здригався. Вилетіли вікна, шифер тріщав. Мій чоловік отримав поранення. Росіяни пограбували магазин, тому у нас не було продуктів. Окупанти не пропускали в село гуманітарну допомогу.
Ми залишили в селі все майно. Розпустили господарство: корів, свиней, курей. Відв’язали собак.
Ми дуже вдячні волонтеру Олександру, який вивіз нас. Він ледь не загинув на під’їзді до села. Неподалік від нього вибухнув снаряд, однак йому вдалося повернути автомобіль так, щоб уникнути осколків. Його не пустили в село. Ми зустрілися з ним на блокпосту. Дві години пролежали на землі, бо були обстріли. Після пережитого у мене піднявся тиск. Я лежала в лікарні.
Нас дуже добре зустріли в Запоріжжі. Пологівська громада піклується про нас. Ми щиро вдячні за це. Також велика подяка Фонду Ріната Ахметова за дуже хороші продуктові набори і за підтримку. Велика шана всім благодійним організаціям. І низький уклін усім, хто служить у ЗСУ! Нехай їх береже Бог!
