2014 рік був яскравий на події. Навесні ми вірили, що постріляють і підуть. Ще було усвідомлення, що війна – це реальність. Ми чули вибухи, але все одно не вірили.

І одного «прекрасного дня» мені сказали, що треба виїжджати з дитиною. Харків нас зустрів добре. Людей селили в санаторії, у сім’ї харків’ян.

На той час нам відчинив двері Харківський машинобудівний завод. Людям допомогли з роботою, надали допомогу рідним. Зараз інженери й конструктори приносять користь заводу, і це чудово.

Велике спасибі керівникам заводу та Фонду Ріната Ахметова за протягнуту нам руку допомоги.