Мені 35 років, я раніше жила в місті Кремінна. Були зранку вдома, прокинулися від вибухів. Шокувало, що Росія на нас напала, я не могла навіть такого подумати, Ми довго не чекали: зібрали речі і виїхали.

Нас гарно прийняли в Дніпрі. Допомагали, і гуманітарною допомогою, і всім, чим тільки могли. Добрі і гарні люди. 

Мені до цих пір морально важко зрозуміти, що я вже можу і не повернутися додому.

Хочу, щоб наша країна перемогла і процвітала, і тоді і в нас буде все добре.