Своє 15-річчя ми – макіївська громадська організація – зустріли на Дніпропетровщині. За ці роки з напіваматорського руху з порятунку міських безпритульних наш «клуб» перетворився на координатора мережевих проєктів. Сьогодні ми як організація-переселенець працюємо над проєктами з підтримки тимчасово переміщених осіб, але не залишаємо й звичну діяльність.

Зараз наша команда працює над двома головними завданнями – порятунком тих, хто не може сам адаптуватися після травми або переїзду до нової реальності, і над відновленням пораненої війною країни.

Коли в містах Донбасу почалися активні військові дії, було прийнято рішення евакуювати організацію. Більшість співробітників, серед яких сім’я з п’ятьма прийомними дітьми й жителі притулку (соціально незахищені мами з маленькими дітьми), погодилися на переїзд. Він не готувався заздалегідь, і знайти хоча б тимчасове житло для семи сімей виявилося нелегким завданням. Спочатку довелося тулитися в одному-єдиному будинку в селі під Дніпропетровськом.

Нещодавно ми запустили новий проєкт з інтеграції переселенців у сільські громади. Досвід показав, що вижити на землі людині без значних фінансових ресурсів простіше – тут дешевше житло, є можливість самозайнятості, потенціал для забезпечення своєї сім’ї щонайменше продуктами харчування. Однак дуже часто переселенці не мають достатніх знань і навичок для цього. Крім того, відсутність соціальних зв’язків на новому місці лякає. Проєкт покликаний показати переселенцям-городянам нові перспективи, а тим, хто вже готовий облаштовуватися в селі, — допомогти з налагодженням контактів й адаптацією.