Чоловік Інги Павлівни мав проблеми зі здоров'ям, тому вони не змогли виїхати з Харкова на початку війни

Мені 38 років, я з Харкова. 

24 лютого був дуже жахливий день. Я була шокована, не вірила до останнього. Мені здавалося, що все скінчиться за декілька днів. Ми пробули в Харкові до 16 березня, десять днів жили у метро. Мій чоловік тоді хворів. Я не могла з ним виїхати, було дуже тяжко. Потім виїхали із волонтерами, яких знайшли через знайомих.

Коли почали літаки нас бомбити, було дуже страшно.

Ми зрозуміли, що потрібно виїжджати, адже не було де купити продукти, а вдома перебувати було дуже страшно. Ми виїхали в Полтаву, нам волонтери надали тимчасове житло. У Полтаві все було, ми купили тут ліки для чоловіка, бо у нього були проблеми з нирками. Нам допомагали різні фонди, і Фонд Ріната Ахметова також. 

Шокувало те, що нам казали, ніби вторгнення з боку сусідів не буде, і ми в це вірили. Навіть напередодні війни казали, що такого не станеться, але о п'ятій ранку нас почали бомбити.

На щастя, я знайшла роботу в Полтаві. Я дуже сподіваюся, що найближчим часом війна скінчиться. Мені хотілося б, щоб це сталося влітку, і щоб потім моя дитина пішла у свою рідну школу.