Коли почалась повномасштабна війна, Валентина отримала тривожний дзвінок від сина з Броварів - бомбардування, паніка, маленький онук плаче, невідомо куди їхати. Незабаром і в її селі почали лунати вибухи, а до школи масово прибували люди з обстріляної Бородянки. Усі гуртом допомагали: приносили їжу, одяг, готували для військових. Її чоловік нині на фронті, і вона постійно передає допомогу його побратимам. У вільний час Валентина плете сітки та готує їжу.