Мені 29 років, у мене п’ятеро дітей. Живемо в Донецькій області, знаходимося в зоні бойових дій. Ми виїжджали в Кіровоградську область, потім повернулися додому. 

Війна прийшла швидко, страшно і неочікувано, всі були в паніці. Були і без світла, і без води.

Коли були обстріли у нас, ми ховалися в погребі. Діти були перелякані. Приїжджали військові і нас вивозили. 

Чоловік без роботи залишився, тому в нас гостра недостача грошей. З продуктами проблеми, діти - без садочка і школи. 

Це погано, але ми вже звикаємо вже до вибухів. До того, що гучно.

Мрію, щоб закінчилася війна, діти отримали освіту. Щоб все налагодилося.