Близнюк Софія, 9 клас, Дяківська гімназія Джулинської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Запорожець Наталія Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Четвер. Третя сорок 24 лютого 2022 року... Цей день навіки закарбувався не тільки у моїй пам'яті, а й в календарі життя українського народу. Я прокинулася рано, вийшла з кімнати і почула тиху розмову батьків, які сиділи на кухні. Мама в сльозах, батько в глибокій задумі... "Щось сталося",- промайнула думка. Я застигла на порозі, а матуся, кинувши погляд на мене, прошепотіла спраглими губами: "Війна, доню, війна..."

Як грім серед ясного неба прокотилася хвилею по кімнаті ця зловісна фраза, а потім, на мить, застигла під стелею і важким осадом випала у моїй душі.

Через кілька днів батько зібрав речі й поїхав - куди саме навіть не сказав. Ми з мамою залишилися тільки вдвох у, здається, зовсім осиротілому будинку. Страх, сльози, думки, що постійно роїлися в голові; невідомість, хворобливість і … депресія. Ніхто із нас не розповідав про свої почуття, кожен боровся як міг. Розкішне волосся матусі, колись темно - брунатне, майже за одну ніч стало тьмяним і холодно - сірим, ніби на ньому застигли дрібні гірські потічки. Сивина... А матуся ще зовсім молода!

Телефон для нас тепер став ідолом. Він лежав на почесному місці, ми з ним розмовляли, просили надіслати СМС або дозволити почути дзвінок від татка.

Кожен день був боротьбою за життя, безпеку, можливість любити, вірити і жити, а не існувати. Та попри весь жах, біль і страх, ці тисяча днів війни відкрили для мене нові горизонти. З часом я навчилася цінувати кожну мить нашого життя, кожен світанок, радіти теплим сонячним променям і тихій мелодії весняних дощів, але почала боятися грому! Війна навчила мене краще розбиратися в людях: хто справжній друг, а хто так, просто колишній знайомий; кому можна довіряти, а кому ні.

Ми боролися, працювали, крокували вперед.

Жаль, що шлях, яким ми йдемо, важкий, але тішить те, що він веде нас до Перемоги, миру, свободи і майбутнього, яке ми збудуємо власними силами, загартованими під час страшної війни. У кожного з нас  своя дорога, але мрія одна – Перемога!