Плешко Анастасія, 9 клас, Бочманівська гімназія — філія Новоселівського опорного закладу освіти Куяльницької сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Рассказова Алла Євгеніївна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни — це три довгих роки, які залишають пам’ятний слід у житті кожного українця. Це період, коли звичне стає минулим, а нова реальність наповнюється випробуваннями, страхами, але й незламною вірою у перемогу. Кожен із нас прожив ці дні по-своєму, але всіх об’єднує одне  — бажання зберегти свою країну та свободу.

Я була ще  шестикласницею, коли перші вибухи пролунали на нашій рідній землі. Спочатку було важко збагнути, що війна тепер не десь далеко в історії чи на екрані телевізора, а тут, поряд, у моєму місті, моїй країні. Я пам'ятаю, як ми всі з родиною слухали новини, як затамовували подих, чекаючи, коли стане зрозуміло, що буде далі. Перша реакція — шок і страх, але згодом ці почуття змінились на усвідомлення того,  що наше життя вже ніколи не буде як раніше.

Ця війна змінила моє життя назавжди. Однією з найбільших змін у моєму житті стало усвідомлення того, що я вже ніколи не буду тією маленькою та безтурботною дівчинкою. До війни я, як і багато інших підлітків, жила в комфортному світі, де питання свободи, національної ідентичності та громадянських обов’язків не стояли на першому плані. Але війна змінила мій світогляд.

Тепер я розумію, що кожен із нас — це майбутнє України. Кожен голос, кожен вчинок має значення.

Важливим моментом у моєму особистому розвитку стало прийняття того, що справжні герої — це не тільки солдати на передовій. Це і волонтери, які допомагають військовим та постраждалим, це лікарі, які рятують життя, це вчителі, що продовжують навчати дітей навіть під обстрілами, це прості люди, які діляться останнім із тими, хто цього потребує.

Кожен, хто робить свій внесок у перемогу, є героєм цієї війни.

Ці 1000 днів стали для мене шляхом особистісного зростання. Я зрозуміла, що майбутнє країни залежить і від мене. Саме тому я почала більше вчитися, цікавитися історією, політикою, і головне — робити те, що в моїх силах для перемоги. Я також навчилася цінувати своє коріння, свою мову та культуру. Кожен день війни для мене – це нагадування про те, хто я є і чому я тут.

Моє повсякденне життя протягом цих тисячі днів також змінилося. Війна вплинула на всі сфери, включно з навчанням. Ми вчилися дистанційно, іноді навіть під звуки повітряної тривоги. Але це не стало перешкодою, а навпаки — зробило нас витривалішими. Замість того, щоб боятися майбутнього, я почала цінувати кожен день і використовувати його на благо. Знання стали для мене ключем до кращого майбутнього не лише для себе, а й для моєї країни. Відчуття відповідальності за свій внесок у перемогу стало моїм постійним супутником.

Ще один важливий урок, який я засвоїла, — це сила спільноти та підтримки.

В ці важкі часи ми як народ стали ближчими одне до одного. Навіть у найтемніші моменти війни допомога, солідарність і єднання давали надію і підкріплювали віру в те, що разом ми зможемо подолати будь-які труднощі.

Десятки історій про взаємопідтримку на фронті та в тилу стали справжнім джерелом натхнення для мене.

Не можна оминути й теми втрат, які прийшли в кожну українську родину. Деякі з нас втратили рідних, домівки, а хтось — звичний спосіб життя. Але ці втрати роблять нас сильнішими і згуртованішими. Ми більше не байдужі до болю один одного, і це важливий крок до справжнього єднання нації.

Попереду на нас ще чекає багато випробувань, але я знаю, що після цих тисячі днів ми вийдемо переможцями. Війна навчила мене бути сміливою і вірити в те, що навіть у найважчі моменти надія не зникає. І поки ми тримаємося разом, поки підтримуємо одне одного — ми непереможні.

Тисяча днів війни змінили мене і мою країну назавжди. Кожен прожитий день зробив нас сильнішими, кожен біль — згуртованішими, кожна перемога —ближчими до свободи. Важливо розуміти, що майбутнє залежить від наших дій сьогодні. Війна показала, що кожен із нас може бути частиною великої боротьби за свободу та гідність.

Ці тисяча днів навчили мене цінувати життя, бути вдячною за кожну мить і вірити в силу свого народу.

Нехай цей шлях буде важким, але ми обов'язково дійдемо до перемоги, бо українці — непереможні.