Ярослава працює у місцевому самоврядуванні й волонтерить ще з 2014 року. Вона знає, що таке рятувати дітей під вибухи, вивозити їх за кордон і знову повертатися додому, бо серце не дозволяє бути осторонь. Та ніч на 28 серпня 2025 року стала для неї найстрашнішою: під обстрілами вона бігла з дітьми в укриття, здригалася від свисту ракет та намагалася надати першу допомогу постраждалим. В ту ніч російська ракета зруйнувала будинок в Дарницькому районі столиці, забравши десятки життів. Ярослава залишилася допомагати, бо впевнена - хтось мусить бути поруч у біді, а єдність і підтримка – ключ до перемоги, яка обов’язково настане.