Я – Іван. Мені майже 5 років. Мама допомогла мені написати цей лист. До війни ми жили в Донецькій області, в місті Соледар. Зараз живемо в селі Чорнявка Черкаської області.

У мене є мама, тато і дві сестрички. Я люблю малювати і відвідую онлайн-заняття.

Ми бачили багато страшного. Деякий час жили у підвалі, не могли виїхати, бо весь час обстрілювали. Під час виїзду потрапили під обстріл, але дякувати Богу, залишилися живі. Зараз знаємо, що нашого будинку вже немає. Все знищено.

Ми дуже налякані. Я досі дуже боюся, коли летить літак.

Я мрію про мир. Мрію повернутися додому, де залишилися всі мої іграшки, самокат, машинки. Я хочу миру, хочу, щоб припинилося це жахіття. Хочу, щоб я перестав боятися літаків та вибухів. Хочу подарувати сестричкам те, про що вони мріють. А Святому Миколаю – здоров'я, щоб він міг виконати найзаповітніші бажання.

Я вірю, що війна скоро закінчиться, і ми зможемо повернутися додому. Ми знову будемо жити щасливо, мирно і дружно.