«Чоловіка вбило осколком у серце»

У 2014 році моя дочка виїхала з Донецька, де прожила 11 років, і переїхала сюди, у Торецьк. У Петровському районі були обстріли, тому вони залишилися в мене.

Дочка працювала в садочку. Одного разу в районі шахти № 21 впали снаряди, пролітало і над садком. Було дуже страшно, хвилювалися за маленьких дітей. І вони вирішили приїхати до нас.

Ми знаходимося дуже близько до тих селищ, де відбуваються воєнні дії, тому часто доводиться чути вибухи. Під час бомбардування в районі ринку та приватного сектора загинули люди: молодий хлопець і чоловік. Дружину привалило стелею, а чоловік вискочив її рятувати, і його вбило.

Буває, коли десь далеко ми чуємо постріли й вибухи, то часто навіть не звертаємо уваги.

... Того дня мені було дуже погано. У мене вегето-судинна дистонія. Ми зідзвонилися з чоловіком по телефону, розмовляли. Але в глибині душі щось було, але це вже потім почала аналізувати. Уночі, коли мені зателефонували о двадцять хвилин на першу, був удар, це був шок... Мені важко описати цей стан.

Останній раз ми з ним розмовляли о двадцять першій годині двадцять одній хвилині. Я це все пам’ятаю. Він запитав: «Як онуки? Як? Що?» Я йому сказала: «Сашо, я себе дуже погано почуваю, буду лягати відпочивати». А він каже: «Люба моя, – це він мене так називав. – У нас з тобою все буде добре. Усе буде просто відмінно. Я тебе люблю». Це були останні-останні слова, які він мені сказав. А потім ця звістка вночі...

Його вбило осколком просто в серце у дворі материного будинку. Чи то він вийшов курити, я не знаю. Він був у дворі, на лавочці – і прямим потраплянням. У сусідський будинок влучило в дах і всі осколки полетіли в сторону нашого двору. Прямим потраплянням у серце його вбило...