У серці Слов’янська, у маленькому, але щирому місті на сході України, Валентина Сьомік завжди була втіленням доброти та чуйності. Як досвідчений кухар у дитячому садочку, вона віддавала часточку свого серця кожній порції їжі, яку готувала для маленьких вихованців. Через війну Валентині Петрівні довелося полишити місто. Вона та її хворий чоловік знайшли прихисток в Одесі, в далеких родичів. "Він лежачий. Ноги відмовили, і тепер тільки на ліжку сидить",  — із болем розповідає переселенка. Діти жінки за кордоном, хоч і часто виходять на зв'язок, та Валентина сумує.