Юлія — киянка, яка ніколи не думала, що війна прийде в її рідне місто. У перший день повномасштабного вторгнення, не вагаючись, вивезла дітей у село на Житомирщині, сподіваючись, що це — на кілька днів. Та ці дні переросли в місяці. А місяці — у нову реальність. Вона залишилася там, щоб дати дітям можливість вчитися, відчувати хоч якусь стабільність, бачити небо без сирен. Але все, про що мріється зараз, – повернутися додому в мирний Київ без війни.