Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Микита, Галина і Віра Манерко

«Може прилетіти снаряд. Бах! І все, тебе немає»

переглядів: 468

Манерко Микита:

Може прилетіти снаряд. Бах! І все, тебе немає

Снаряд упав поряд зі мною, біля абрикоси. Бордюр пошкоджений, пробило осколками. Боюся іноді проходити повз, бо згадую, і якось не по собі. Боюся, що ще раз таке трапиться.

Може прилетіти снаряд. Бах! І все, тебе немає

Це було ввечері, годині о восьмій. Я гуляв, музику слухав в телефоні, не в навушниках, а так. Чув – стріляли там «бах-бах». Ну, думаю, як зазвичай, нічого страшного, нічого не буде. Минуло кілька хвилин і такий «бу-бух» поруч.

Я озирнувся – спалах. Зрозумів, що мене поранило, потім, коли вже забіг до хати. А спочатку мене оглушило. Такий дзвін у вухах! Я швидко забіг у хату, ліг, тому що почали знову ще лягати снаряди. Потім бабусі кажу, що я поранений. Вона каже: «Як?» Плакала весь час. Мені було боляче, але я не плакав.

Ми прийшли в її кімнату. Вона мені зробила джгут, тому що на нозі було наскрізне поранення, і кров сильно текла. Треба було зупинити її. Але джгут не допоміг, все одно кров текла.

Бабуся:

Може прилетіти снаряд. Бах! І все, тебе немає

Коли я побачила його рани, з голівки кров, з боку ллється кров, ніжки взагалі всі в крові, я зрозуміла, що справи кепські, і йому потрібна допомога. Тут забіг син, я говорю: «Синочку, поранений онук». Винесли його до сусіда. Усі позбиралися люди. Стали швидку викликати, швидка відповіла, що йдуть бойові дії, вони не можуть приїхати.

Микита:

Треба було везти в лікарню, але біля гаража теж упало. Машину побило. Ми пішли до сусідів. Попросили військових, військові прибігли, наклали мені джгут, відвезли в Авдіївку. Там перебинтували й відправили мене в Красноармійськ, у госпіталь військовий. Мене привезли о першій годині ночі, повезли дивитися, де у мене осколки, а потім прооперували.

Мама:

Може прилетіти снаряд. Бах! І все, тебе немає

Неспокійно мені було якось. Я на роботі відчуваю: щось не те, щось не ладиться. Я кажу напарниці: «Щось має статися». А вона каже: «Та заспокойся, все нормально». Ну ось, а ввечері відбулося.

Мені подзвонила кума, хрещена Микити, і сказала, що обстріляли Кам’янку. Я телефоную – не можу додзвонитися. Потім трубку взяла бабуся і сказала, що Микиту поранило. Він тримався молодцем, не плакав. Сказали: «Ти – чоловік молодий, витримаєш, все буде нормально, все буде добре».

Микита:

Нам зателефонували із Штабу Ріната Ахметова і запитали: чи будемо їхати в Одесу на реабілітацію? Ми сказали «так». У порівнянні з тим, що у мене було, набагато краще стало.

Життя можуть забрати в будь-який момент, тому що може прилетіти снаряд. І бах! Все, і тебе немає. Це найбільше лякає.

Кам'янка 2017 2018 Відео Історії мирних діти поранені здоров'я
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій