Окупація в Оріховому для мене була, як страшний сон. Почались обстріли. Стало нестерпно залишатись у місті. Було дуже страшно, коли бомбили. Вікна у моєму житлі побило осколками. У місті горіли будинки. Навкруги була суцільна безвихідь. Ситуація була неконтрольована. 

Я виїхала з міста, коли мені сказали діти. Найбільше мене шокувало, що мою вулицю потім розбомбили. Я бачила фото загиблих людей. Не могла після цього два дні ні з ким розмовляти. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Головне, що всі мої рідні живі. Я дуже хочу додому. Бажаю, аби закінчилась війна.