Пологи опинились в окупації з перших днів війни. З третього березня я з родиною жила в підвалі. Мою вулицю бомбили, біля двору стояли пушки. Осколком поранило мою сусідку, але я нічим не могла їй допомогти. Вона дуже кричала, а потім до неї у двір зайшов російський військовий і розстріляв її при дітях.
Сім місяців я прожила у пеклі. Росіяни приходили до мене, змусили чоловіка і сина відкрити їм гараж, щоб відібрати автівку. Потім окупанти побили чоловіка та сина. Змушували їм допомагати.
Виїхати вдалося на свій страх і ризик. Поїхали на Токмак, а потім на Василівку. Машин було багато, ми стояли на блокпості двадцять днів. Росіяни казали, що в Україні нічого нам робити, але ми наполягали на виїзді до Запоріжжя. Зараз тут і залишаємось. Я знаю, що зараз у моєму будинку живуть окупанти. Сподіваюсь на перемогу та повернення додому.
