Я провела в окупації вісім місяців. Літали ракети, обстріли були майже щодня. Спершу я не вірила, що це відбувається насправді. Було страшно і важко усвідомити, що моє життя змінилося назавжди.

Зрештою я змогла виїхати через Запоріжжя. Дорога була надзвичайно важкою: їхала п’ять діб, дуже втомилась. Потім переїхала в Одесу. 

Зараз я живу одна. Дуже важко — грошей мало, оренда з’їдає більшу частину пенсії. Мою квартиру розбомбило, все майно знищене. Але я намагаюся триматися, бо найголовніше зараз – вижити.

Найбільше я хочу миру і можливості повернутися додому до рідного міста.