Моя доця отримала поранення 19.05.2022. Я розлучилась, а наша квартира залишилася у дуже поганому стані. Ми перебивалися у Торецьку, вдома.

Досі важко повірити, що це війна - у наш час технологій та розвитку складно усвідомити, що таке можливо.

Мої діти чули вибухи з самого дитинства, адже насправді все це почалося давно. Поранення дитини для матері дуже тяжке випробування, особливо коли сама інвалід 2 групи.

Звичайно, одні вибухи сильно впливають на людину, але тут поранили мою малу. Син усе це бачив. Ми разом були у лікарні в Дніпрі, коли оперували Олександру.

Гуманітарна допомога була від різних фондів. 

Зараз нічого немає. Ми виїхали лише з однією валізою, і втратили майже все, що було рідним і цінним.