Рибалка Олександра, 9 клас, Комунальний заклад "Христофорівська гімназія" Лозуватської сільської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чех Лариса Володимирівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів – це майже три роки втрат і надій, боротьби, страждань. Війна змінила кожного з нас. Кожен день приносить нові випробування. Але разом з тим. Ці дні показали мені, що таке справжня сила духу, солідарність і незламність. Я дуже добре пам’ятаю ранок, коли почалася війна. Це був звичайний ранок, я збиралася до школи, нічого не передбачало біди. І раптом – вибухи, відчуття нереальності того, що відбувається. Я навіть подумати не могла, що почалася війна. Швиденько побігла до мами на работу, щоб триматися разом. Це було так страшно, що слова не здатні передати той жах.

Здавалося, це просто страшний сон, який скоро закінчиться. Але час ішов, і кожен день приносив нові руйнування, втрати, закриті школи, пусті вулиці, люди з валізами на вокзалах.

Війна змусила нас усіх змінити свої пріоритети у житті. Те, що колись здавалось важливим, відходило на другий план. Ми почали цінувати життя. Час проведений з близькими став набагато ціннішим.

Ці 1000 днів також показали. Наскільки ми сильні разом. У найтемніші моменти підтримка друзів, сусідів, навіть незнайомців була тим, що допомагало не впасти у відчай. Всі ми стали волонтерами: хтось допомагав продуктами, хтось збирав речі для переселенців, хтось – донатив на армію. Кожен намагався внести свій вклад у спільну перемогу.

Я зрозуміла, що головне – це люди, яких ти любиш, це ті, хто поруч з тобою у найтяжчі моменти. Моя сім’я і мої друзі стали моєю надійною опорою.

Ми пройшли 1000 днів, і якщо треба буде, пройдемо ще більше, доки не нстане мир. Але так хочеться, щоб перемога і мир прийшли якнайшвидше.