У перший день війни я відразу зрозуміла, що потрібно рятувати дітей. Чоловік поїхав заправив машину, аби можна було виїхати. Черги на заправках були величезні. Нам вдалося евакуюватися вчасно, бо рідний Волноваський район потім просто знищували росіяни.
Спочатку я з родиною жила на заході України, а потім переїхала ближче до дому, у Полтавську область. Так тут і живемо.
Одного разу ми з чоловіком поїхали додому, аби забрати хоч якісь речі. Картина у селищі мене налякала. Навкруги все вибухало, у батьківській хаті вилетіли вікна, було дуже прикро бачити руйнування навкруги. Дуже хочеться, аби закінчилась війна, все відновили, а мої діти жили під мирним небом.
