Для Дмитра все почалося з телефонного дзвінка, в якому пролунало одне слово - «війна». Прокинувшись, він побачив у вікні небо, затягнуте димом - горіла нафтобаза. Відтоді було все: вибухи, руйнування, страх і безсонні ночі. Але Дмитро залишався в Києві - у своєму місті, за яке варто стояти. Він переконаний: перемога України обов’язково настане. Для нього це – жити вдома, під українським прапором і з українським паспортом.