Після початку війни наше життя повністю змінилося. Я морально і психологічно виснажена. Здається, що в нашої родини настала суцільна чорна смуга. Немає роботи, немає впевненості в завтрашньому дні, а війна забрала не лише наші плани, а й мрії.

Моя дитина дуже налякана і втомлена. Найболючіше для мене те, що в перший день війни вона сама зрозуміла, що відбувається, але не показувала мені свого страху. Вона намагалася бути сильною, хоча всередині їй було дуже страшно.

Найстрашнішим днем для нас назавжди залишиться перший день цієї клятої війни. Саме тоді наше життя розділилося на до і після.

Війна змінила всю нашу родину. Ми стали більш замкнутими, іноді через втому й постійну напругу зриваємося один на одному. Потім швидко миримося, але це лише показує, наскільки сильно ми виснажені.

Ми зіткнулися з дуже важкими життєвими обставинами. Не знаємо, як із цим впоратися, просто намагаємося жити далі. Існуємо від пенсії до пенсії, роботи немає. По воду доводиться ходити далеко, їжі часто не вистачає, а допомоги зараз майже не отримуємо. Попри все, ми тримаємося заради наших дітей і віримо, що колись вони зможуть жити без страху та війни.