Моя підопічна любить малювати. Це заняття допомагає їй знаходити спокій і хоча б ненадовго відволікатися від важких думок. Зараз вона не має особливих мрій чи захоплень, які б надихали її так, як раніше.

Після початку повномасштабного вторгнення ми разом - я, як її законний опікун і брат, і Ольга - майже місяць перебували в окупації в селі Перемога Київської області. Ми жили в постійному страху, чули обстріли та чекали на звільнення. Після деокупації виїхали до Польщі, де прожили десять місяців. Згодом повернулися додому, де живемо й зараз.

Попри те, що Ольга не була свідком інших трагічних подій, окрім постійних обстрілів, війна назавжди змінила її життя. Найболючішою втратою для нашої родини стала загибель нашого батька.

Якщо говорити про війну загалом, а не лише про повномасштабне вторгнення, то найстрашнішим днем для нас стало 7 травня 2015 року. Саме тоді ми дізналися, що 5 травня загинув наш батько. Ця втрата назавжди залишилася в наших серцях і змінила життя всієї родини.