Стешенко Даніїл, учень закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів с. Піддубне

Працюємой, щоб мати вільний час,

і воюємо, щоб жити мирно.

Арістотель

Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна? Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування…

Різні часи, різні масштаби, різна зброя – та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна – це лих, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері й вдови, зростають сиротами діти.

Я відношусь до тих людей, які не бачили війни своїми очима, мабуть, мені пощастило. Я навіть уявлення не маю, як це опинитися на війні дитиною? Шкода всіх людей, які там опинилися - це неймовірно страшно й небезпечно.

По-перше, я хочу запитати: «Хто розпочав цю війну і навіщо?» Вінстон Черчилль писав: «Війна – це коли за цікавість інших гинуть зовсім безвинні люди». Так плакала колись Ярославна «в Путивлі на валу, на брамі», бо князь Ігор повів дружину «на землю половецьку за землю Руську».

Україна загарбницьких війн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. Зараз повторюється те саме – обороняємося і плачемо…

По-друге, християнська мораль закликає прощати, але хіба можна забули трагічні дні, страшні криваві вбивства, жорстокість яких межувала з божевіллям? І думаєш: «Господи, чого людям треба? Адже світить в небі сонце, росте в полях хліб. Люди кохають, народжують дітей, створюють симфонії та поеми, роблять наукові відкриття» . Тільки б служили ці відкриття миру, а не справі знищення!

По-третє, у мене є ще одна думка, яку я хочу висвітлити. Світ ділили, переділяли, знову ділили… Жодна держава не існує вічно: то приєднується до чогось, то віддаляється, то її знищують. Іде безкінечний переділ світу.

І над цими глобальними катаклізмами хтось стоїть, комусь найметься все захопити, підпорядкувати собі, володіти.

На жаль, війни роблять не народи, а окремі постаті. Скільки історій існує про те, як із-за дрібниці починалися кровопролиття. Так легко підбурити на національну ворожнечу – і так важко зупинити кровопролиття.

А життя у людини лише одне, і воно не повториться. Ніхто не має права забирати життя іншого, бо немає більшої цінності у світі, ніж людське життя.

Найбільше болять людині війни на її території. І я, як молода людина, зовсім не захищений, таке враження, що нікому наверху немає справи до молодого покоління. Адже наші батьки так довго чекали самостійності, незалежності. Як довго її виборювали. Скільки крові пролито, скільки життів згублено! Хіба ми зараз щасливі?

Моя держава не любить війн, вона не кривава. Це дуже добре! Адже ми зараз не живемо, ми існуємо. Це дико після скількох років цивілізації, при такому розвитку культури, при наявності такої історії.

Так не може бути довго! Просто це протиприродно. Адже існують світові закономірності. Мабуть, ми переживаємо зараз сутужні роки. І не може бути, що ніколи нічого не зміниться. Зміниться обов`язково! Шкода лише, що моє життя і життя моїх друзів уже пройде…

Отже, війна потребує дослідження, ця тема ще не вичерпана і чекає на нових дослідників. І хочу звернутися до всіх словами відомої пісні:

Убийте війну,

Прокляніте війну,

Люди Землі!