24 лютого я була вдома разом з дітками та чоловіком .

Труднощі почались, коли чоловік залишився без роботи. Почались сильні та часті обстріли.

Найбільше шокувало, коли заїхали гради та почали стріляти, а снаряди розривалися над нашим будинком. Молодші діти заспокоювали старших, коли гучно стріляли. Нам доводилось спати на підлозі в одній кімнати через постійні обстріли.

Зіткнулися з нестачею їжі та гігієни. Важко було дістати дитяче харчування і підгузки для найменшого синочка.     

Війна розставила усі крапки над «і». Я зрозуміла, хто може допомогти у важкий час, а до кого не потрібно звертатися.