Я все життя живу у Запоріжжі, але мої батьки родом з Поліг. Це дуже рідне мені місто, зараз воно в окупації, там похований мій чоловік. Багато друзів і родичів виїхали звідти, дехто залишився. На початку були проблеми з ліками, передавали у Пологи, але зараз все налагодилось.

24.02.2022 я була у відрядженні у Києві, а мої діти: старша сама вдома у Запоріжжі, до неї прийшла бабуся, а молодша у іншої бабусі в Матвіївці. 

Перші місяці війни, коли не було розуміння що це, що робити, страшно було вийти з дому.

У нас тепер немає можливості планувати життя, турбує постійний страх за життя дітей та рідних. Молодша донька боїться бути сама у кімнаті, коли тривога, біжить питає чи будуть вибухи, у старшої доньки почались панічні атаки.

У нас є особливий артефакт, з яким пов'язана наша особиста історія війни — картина, яку намалювала моя подруга, і ми її купили у Києві 23.02.2022, я її називаю: "А завтра почалась війна".