Олег усе життя працював шахтарем у Вугледарі. 37 років під землею, у пилюці та темряві, але він не скаржився - така вже шахтарська доля. Він любив своє місто, маленьке, але рідне, з затишними вулицями, де знав кожен двір і кожного сусіда. Коли почалася велика війна, Вугледар став мішенню. Обстріли були постійними, нестерпними. Спочатку Олег намагався триматися, бо ж куди їхати? Але коли місто росіяни почали зрівнювати з землею, він зрозумів - треба лишати все. Повертатися нікуди. Вугледар зруйнований. Його рідне місто - це тепер тільки спогади.