Історії, які ви нам довірили
Ларисі Василівні було дуже страшно і важко з маленькими дітьми ховатися від обстрілу. Вони на якийсь час виїхали до Маріуполя, а повернулися до розбитої квартири.
Спочатку, коли почали обстрілювати, я взагалі нічого не зрозуміла, думала, ось-ось припинять. Але не припинялося. Ніколи не забуду, як з маленькими дітьми бігла до підвалу, мій старший син досі це згадує.
Мені було дуже тяжко з дітьми під обстрілами, і нам довелося виїхати. Пожили в Маріуполі, потім повернулися додому, але квартиру вже розбили, довелося відновлювати. Дякую, фонди допомагали.
Благодійні фонди мені дуже допомагають і продуктами, і одягом, і солодощі дітям дають, і памперси, і миючі. У мене четверо дітей, двоє до школи ходять і два дошкільники, мені самій їх дуже важко тягнути.
У нас досі перебої і з водою, і зі світлом. Буває, що води три дні немає. Коли почалася війна, були великі затримки з виплатою зарплати.
Мені хочеться, щоб був мир на всій землі, не було вбивств, щоб ми жили і раділи один одному, щоб наші діти цього жаху не бачили. Не повинні люди гинути, вони ж чиїсь діти, чиїсь чоловіки.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
