У Пологах загинуло багато дітей та дорослих. Вся родина Євгенії виїхала

Я із міста Пологи. Мені 25 років. Працювала у салоні краси. Я одружена, у нас є дитина. У мене було дві старші сестри до війни. Ще є брат, мама. Було все гаразд. Кожна сестра мала свій бізнес: одна - магазин, друга - салон.

14 березня я бачила сестер востаннє. Я жила у селищі. Прийшла печиво купити. Зустріла сестер, поговорила з ними, скупилася і пішла додому. А через годину ми сиділи вдома з родиною, розмовляли, і я почула сильний вибух.

Я схопила малого, і ми побігли в підвал. Сиділи години дві, був обстріл дуже сильний.

У той самий час мої сестри йшли у дворі, і їх убило уламками. Влучило у два будинки, а вони йшли між ними. Перед цим росіяни ходили по вулицях зі спеціальною «прослушкою». У моєї середньої сестри чоловік служить у ЗСУ, і вона з ним щовечора зідзвонювалася. Напевно, росіяни прослухали розмову і влучили туди ракетою.

Після загибелі сестер ми зрозуміли, що триматись треба не за фінанси, а за життя. Наступного дня ми трьома родинами зібрали речі й поїхали.

Поки батьки збирали речі, ми з малим знову сиділи у підвалі – був тривалий обстріл. Снаряди влучили у двоповерховий дім, де були дітки, і ще в будинок, де була багатодітна родина.

Коли ми виїжджали, біля траси нас зустріли два БТРи. Звідти вийшли росіяни й почали нас розпитувати, куди ми їдемо, і де українські війська.

Ми відповіли, що тут лише росіяни, а ми виїжджаємо, бо без води й світла сидимо вже 20 днів.

Зараз ми у Дніпрі. Дитина наша - з батьками, тому що я працюю з шостої ранку до дев’ятої вечора і не маю часу навіть водити малого у садок. Ми бачимося раз на місяць, коли батьки можуть до нас приїхати.

До війни ми мали все. Я салон орендувала, чоловік пасікою займався. У нас річний дохід був величезний. А тепер нічого хорошого немає і, напевно, вже не буде. Я втратила своїх сестер старших. Це на все життя відбиток. Ми з чоловіком допомагаємо ЗСУ – віддаємо щомісяця частину зароблених грошей.

Я розумію, що в мене стрес буває. Але в мене є маленький син, і йому ніхто, крім мене, не допоможе. Життя в нас одне, і воно може обірватися щосекунди. Раніше я переживала, що про мене подумають люди, а зараз мені байдуже - я роблю так, як вважаю за потрібне.