Ноздренко Варвара, 10 клас, Черкаська медична академія

Вчитель, що надихнув на написання есе - Шатило Світлана Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Чому я не можу мати безтурботне та щасливе дитинство? Я уявляла собі світ, де можна гуляти з друзями на вулиці до ночі, будувати плани на майбутнє в мирній Україні, не задумуючись про те, чи буде завтра безпечним.

Однак, зараз це здається недосяжною мрією.

Коли війна прийшла до моєї країни, все змінилось. Я добре пам’ятаю той лютий день: мама збирає тривожну валізу, тато поїхав на роботу владнати справи, по телевізору з п’яти ранку оголошують новини.

Війна забрала не лише домівки та вулиці, а й дитячі мрії та плани.

Тепер я не можу мати безтурботне та щасливе дитинство, мої друзі замість того, щоб гуляти містом, сидять у підвалах, ховаючись від обстрілів, над моїм домом постійно літають ракети, а сирени повітряної тривоги розривають тишу нашого міста.

Я відчуваю, як війна змінила мене. Те, що раніше було не допустимим і болючим, стало звичним.

Ця ситуація почалась здаватись як щось "нормальне". Сирени, вибухи, розмови про втрати — це все стало частиною щоденних новин та побутових розмов. Мої мрії на майбутнє та щасливе дитинство забрала війна. Але я радію тому, що маю - це родина, яка може зібратися за одним столом та змогу навчатися, де отримую знання та нових друзів.